Son las ocho de la mañana. Lucía abre el café. El olor a café llena el aire. Fuera, llueve un poco.
Восьма година ранку. Лусія відкриває кафе. Запах кави наповнює повітря. Надворі трохи дощить.
Llega don Miguel, el primer cliente del día. Tiene setenta años y siempre toma un café solo.
Приходить дон Мігель, перший клієнт дня. Йому сімдесят років, і він завжди п'є чорну каву.
— Buenos días, Lucía.
— Buenos días, don Miguel. ¿Como siempre?
— Como siempre.
— Доброго ранку, Лусіє.
— Доброго ранку, доне Мігелю. Як завжди?
— Як завжди.
Después entra Marta con su perro. Busca su lista de la compra en el bolso. No la encuentra.
Потім заходить Марта зі своїм собакою. Вона шукає свій список покупок у сумці. Вона його не знаходить.
— Hoy también la pierdo.
— No pasa nada, Marta. Hacemos una nueva.
— Сьогодні я знову загубила список.
— Нічого страшного, Марто. Напишемо новий.
Lucía le da una servilleta y un boli.
Лусія дає їй серветку і ручку.
A las ocho y media, tres trabajadores del ayuntamiento entran juntos. Llevan chalecos naranjas. Piden tres cafés con leche y tres bocadillos.
О пів на дев'яту разом заходять троє працівників мерії. На них помаранчеві жилети. Вони замовляють три кави з молоком і три бокадильйо.
— ¡Marchando! — dice Lucía.
— Зараз буде! — каже Лусія.
Un turista mira el escaparate. Ve los croissants y entra. No habla español, así que señala con el dedo.
Турист дивиться на вітрину. Він бачить круасани і заходить. Він не говорить іспанською, тому показує пальцем.
— ¿Un café también? — pregunta Lucía.
— Sí, sí.
— І каву також? — питає Лусія.
— Так, так.
A Lucía le gusta su trabajo. Su café es pequeño, pero está lleno todas las mañanas.
Лусія любить свою роботу. Її кафе маленьке, але щоранку воно повне відвідувачів.
Son las ocho de la mañana. Lucía abre el café. El olor a café llena el aire. Fuera, llueve un poco.
Восьма година ранку. Лусія відкриває кафе. Запах кави наповнює повітря. Надворі трохи дощить.
Llega don Miguel, el primer cliente del día. Tiene setenta años y siempre toma un café solo.
Приходить дон Мігель, перший клієнт дня. Йому сімдесят років, і він завжди п'є чорну каву.
— Buenos días, Lucía.
— Buenos días, don Miguel. ¿Como siempre?
— Como siempre.
— Доброго ранку, Лусіє.
— Доброго ранку, доне Мігелю. Як завжди?
— Як завжди.
Después entra Marta con su perro. Busca su lista de la compra en el bolso. No la encuentra.
Потім заходить Марта зі своїм собакою. Вона шукає свій список покупок у сумці. Вона його не знаходить.
— Hoy también la pierdo.
— No pasa nada, Marta. Hacemos una nueva.
— Сьогодні я знову загубила список.
— Нічого страшного, Марто. Напишемо новий.
Lucía le da una servilleta y un boli.
Лусія дає їй серветку і ручку.
A las ocho y media, tres trabajadores del ayuntamiento entran juntos. Llevan chalecos naranjas. Piden tres cafés con leche y tres bocadillos.
О пів на дев'яту разом заходять троє працівників мерії. На них помаранчеві жилети. Вони замовляють три кави з молоком і три бокадильйо.
— ¡Marchando! — dice Lucía.
— Зараз буде! — каже Лусія.
Un turista mira el escaparate. Ve los croissants y entra. No habla español, así que señala con el dedo.
Турист дивиться на вітрину. Він бачить круасани і заходить. Він не говорить іспанською, тому показує пальцем.
— ¿Un café también? — pregunta Lucía.
— Sí, sí.
— І каву також? — питає Лусія.
— Так, так.
A Lucía le gusta su trabajo. Su café es pequeño, pero está lleno todas las mañanas.
Лусія любить свою роботу. Її кафе маленьке, але щоранку воно повне відвідувачів.
Оригінальне оповідання © Taronja Spanish