Elena tiene un paraguas naranja. Es muy bonito y muy grande. Lo compra en el mercado de la calle Mayor.
У Єлени є помаранчева парасолька. Дуже гарна і дуже велика. Вона купила її на ринку на вулиці Майор.
Un lunes, llueve mucho en Madrid. Elena entra en el metro con su paraguas. Hay mucha gente. Sale del metro, pero sale con el paraguas de otra persona. El paraguas es también naranja, pero es pequeño.
Одного понеділка в Мадриді йде сильний дощ. Єлена заходить у метро зі своєю парасолькою. Народу багато. Вона виходить із метро, але виходить із чужою парасолькою. Та парасолька теж помаранчева, але маленька.
— ¿Qué? — dice Elena.
— Як так? — каже Єлена.
Busca a la otra persona, pero no la ve. La gente camina rápido.
Вона шукає ту людину, але не бачить її. Люди йдуть швидко.
En casa, mira el paraguas pequeño. Tiene un nombre escrito con rotulador: «Miguel».
Вдома вона роздивляється маленьку парасольку. На ній маркером написано ім'я: «Мігель».
Elena escribe una nota y la pone dentro del paraguas: «Hola, Miguel. Yo tengo tu paraguas. Tú tienes el mío. Te dejo mi número de teléfono.»
Єлена пише записку і кладе її всередину парасольки: «Привіт, Мігелю. У мене твоя парасолька. А в тебе — моя. Залишаю свій номер телефону.»
Al día siguiente, el teléfono suena.
Наступного дня дзвонить телефон.
— ¿Elena? Soy Miguel. Tengo tu paraguas naranja.
— Єлено? Це Мігель. У мене твоя помаранчева парасолька.
— ¡Y yo tengo el tuyo!
— А в мене твоя!
Quedan en la boca del metro. Miguel lleva el paraguas naranja grande. Elena lleva el paraguas naranja pequeño.
Вони домовляються зустрітися біля виходу з метро. Мігель несе велику помаранчеву парасольку. Єлена несе маленьку помаранчеву парасольку.
— Son iguales — dice Miguel.
— Вони однакові — каже Мігель.
— No. El mío es el naranja bonito — dice Elena.
— Ні. Моя — та гарна помаранчева — каже Єлена.
— El mío también es bonito — dice Miguel.
— Моя теж гарна — каже Мігель.
Elena sonríe.
Єлена усміхається.
— De acuerdo. Los dos son bonitos.
— Гаразд. Обидві гарні.
Elena tiene un paraguas naranja. Es muy bonito y muy grande. Lo compra en el mercado de la calle Mayor.
У Єлени є помаранчева парасолька. Дуже гарна і дуже велика. Вона купила її на ринку на вулиці Майор.
Un lunes, llueve mucho en Madrid. Elena entra en el metro con su paraguas. Hay mucha gente. Sale del metro, pero sale con el paraguas de otra persona. El paraguas es también naranja, pero es pequeño.
Одного понеділка в Мадриді йде сильний дощ. Єлена заходить у метро зі своєю парасолькою. Народу багато. Вона виходить із метро, але виходить із чужою парасолькою. Та парасолька теж помаранчева, але маленька.
— ¿Qué? — dice Elena.
— Як так? — каже Єлена.
Busca a la otra persona, pero no la ve. La gente camina rápido.
Вона шукає ту людину, але не бачить її. Люди йдуть швидко.
En casa, mira el paraguas pequeño. Tiene un nombre escrito con rotulador: «Miguel».
Вдома вона роздивляється маленьку парасольку. На ній маркером написано ім'я: «Мігель».
Elena escribe una nota y la pone dentro del paraguas: «Hola, Miguel. Yo tengo tu paraguas. Tú tienes el mío. Te dejo mi número de teléfono.»
Єлена пише записку і кладе її всередину парасольки: «Привіт, Мігелю. У мене твоя парасолька. А в тебе — моя. Залишаю свій номер телефону.»
Al día siguiente, el teléfono suena.
Наступного дня дзвонить телефон.
— ¿Elena? Soy Miguel. Tengo tu paraguas naranja.
— Єлено? Це Мігель. У мене твоя помаранчева парасолька.
— ¡Y yo tengo el tuyo!
— А в мене твоя!
Quedan en la boca del metro. Miguel lleva el paraguas naranja grande. Elena lleva el paraguas naranja pequeño.
Вони домовляються зустрітися біля виходу з метро. Мігель несе велику помаранчеву парасольку. Єлена несе маленьку помаранчеву парасольку.
— Son iguales — dice Miguel.
— Вони однакові — каже Мігель.
— No. El mío es el naranja bonito — dice Elena.
— Ні. Моя — та гарна помаранчева — каже Єлена.
— El mío también es bonito — dice Miguel.
— Моя теж гарна — каже Мігель.
Elena sonríe.
Єлена усміхається.
— De acuerdo. Los dos son bonitos.
— Гаразд. Обидві гарні.
Оригінальне оповідання © Taronja Spanish