Don Antonio era el portero del edificio. Trabajaba allí desde hacía treinta años. Lo sabía todo de todo el mundo.
Дон Антоніо був консьєржем у будинку. Він працював там уже тридцять років. Він знав усе про всіх.
Conocía las horas de cada vecino. Sabía cuándo llegaba el cartero. Sabía a qué hora salía Andrés con el perro.
Він знав розпорядок кожного сусіда. Він знав, коли приходить листоноша. Він знав, о котрій Андрес виходить із собакою.
Por las mañanas, don Antonio barría el portal. La señora del segundo bajaba siempre a las nueve menos cinco. Llevaba el pan y el periódico. Lo saludaba con la mano.
Уранці дон Антоніо підмітав під'їзд. Пані з другого поверху завжди спускалася за п'ять хвилин дев'ята. Вона несла хліб і газету. Махала йому рукою.
— Buenos días, doña Carmen.
— Buenos días, Antonio.
— Доброго ранку, пані Кармен.
— Доброго ранку, Антоніо.
Por las tardes, los niños del cuarto volvían del colegio. Subían corriendo y gritando. Don Antonio negaba con la cabeza, pero sonreía.
Після обіду діти з четвертого поверху поверталися зі школи. Вони бігли вгору сходами з криками. Дон Антоніо хитав головою, але усміхався.
Por las noches, miraba quién entraba y quién salía. El joven del ático llegaba siempre tarde. A veces traía amigos. A veces traía pizzas. Don Antonio no decía nada, pero apuntaba todo en la cabeza.
Увечері він дивився, хто входить, а хто виходить. Молодий чоловік з мансарди завжди приходив пізно. Іноді він приводив друзів. Іноді приносив піци. Дон Антоніо нічого не казав, але все записував у голові.
Un viernes, vio algo nuevo. La señora del segundo bajó vestida de fiesta. Llevaba un vestido rojo y zapatos altos. No bajaba al pan, eso estaba claro.
Однієї п'ятниці він побачив щось нове. Пані з другого поверху спустилася святково вбраною. На ній була червона сукня і туфлі на високих підборах. Спускалася вона явно не за хлібом.
— ¡Doña Carmen! ¡Qué guapa!
— ¡Ay, calle, calle! Voy a una boda.
— Пані Кармен! Яка ви гарна!
— Ой, ну що ви, що ви! Я йду на весілля.
Don Antonio sonrió. Volvió a su escoba sin decir nada.
Дон Антоніо усміхнувся. Він повернувся до своєї мітли, нічого не сказавши.
Más tarde, vio que el joven del ático bajaba también vestido elegante. Misma dirección. Subió al taxi con doña Carmen.
Пізніше він побачив, що молодий чоловік з мансарди теж спустився елегантно вбраний. Напрямок — той самий. Він сів у таксі разом із пані Кармен.
Don Antonio levantó las cejas y sonrió un poco.
Дон Антоніо підняв брови й трохи усміхнувся.
— Vaya, vaya — dijo en voz baja. — Esto no lo sabía.
— Ось як — сказав він тихо. — Цього я не знав.
Don Antonio era el portero del edificio. Trabajaba allí desde hacía treinta años. Lo sabía todo de todo el mundo.
Дон Антоніо був консьєржем у будинку. Він працював там уже тридцять років. Він знав усе про всіх.
Conocía las horas de cada vecino. Sabía cuándo llegaba el cartero. Sabía a qué hora salía Andrés con el perro.
Він знав розпорядок кожного сусіда. Він знав, коли приходить листоноша. Він знав, о котрій Андрес виходить із собакою.
Por las mañanas, don Antonio barría el portal. La señora del segundo bajaba siempre a las nueve menos cinco. Llevaba el pan y el periódico. Lo saludaba con la mano.
Уранці дон Антоніо підмітав під'їзд. Пані з другого поверху завжди спускалася за п'ять хвилин дев'ята. Вона несла хліб і газету. Махала йому рукою.
— Buenos días, doña Carmen.
— Buenos días, Antonio.
— Доброго ранку, пані Кармен.
— Доброго ранку, Антоніо.
Por las tardes, los niños del cuarto volvían del colegio. Subían corriendo y gritando. Don Antonio negaba con la cabeza, pero sonreía.
Після обіду діти з четвертого поверху поверталися зі школи. Вони бігли вгору сходами з криками. Дон Антоніо хитав головою, але усміхався.
Por las noches, miraba quién entraba y quién salía. El joven del ático llegaba siempre tarde. A veces traía amigos. A veces traía pizzas. Don Antonio no decía nada, pero apuntaba todo en la cabeza.
Увечері він дивився, хто входить, а хто виходить. Молодий чоловік з мансарди завжди приходив пізно. Іноді він приводив друзів. Іноді приносив піци. Дон Антоніо нічого не казав, але все записував у голові.
Un viernes, vio algo nuevo. La señora del segundo bajó vestida de fiesta. Llevaba un vestido rojo y zapatos altos. No bajaba al pan, eso estaba claro.
Однієї п'ятниці він побачив щось нове. Пані з другого поверху спустилася святково вбраною. На ній була червона сукня і туфлі на високих підборах. Спускалася вона явно не за хлібом.
— ¡Doña Carmen! ¡Qué guapa!
— ¡Ay, calle, calle! Voy a una boda.
— Пані Кармен! Яка ви гарна!
— Ой, ну що ви, що ви! Я йду на весілля.
Don Antonio sonrió. Volvió a su escoba sin decir nada.
Дон Антоніо усміхнувся. Він повернувся до своєї мітли, нічого не сказавши.
Más tarde, vio que el joven del ático bajaba también vestido elegante. Misma dirección. Subió al taxi con doña Carmen.
Пізніше він побачив, що молодий чоловік з мансарди теж спустився елегантно вбраний. Напрямок — той самий. Він сів у таксі разом із пані Кармен.
Don Antonio levantó las cejas y sonrió un poco.
Дон Антоніо підняв брови й трохи усміхнувся.
— Vaya, vaya — dijo en voz baja. — Esto no lo sabía.
— Ось як — сказав він тихо. — Цього я не знав.
Оригінальне оповідання © Taronja Spanish