Es domingo a las dos. La abuela Pilar cocina paella en Valencia. Toda la familia llega a comer.
Неділя, друга година. Бабуся Пілар готує паелью у Валенсії. Уся родина приїжджає на обід.
La paella es grande. Hay arroz, pollo, conejo y judías verdes. La abuela mira el fuego con mucha atención.
Паелья велика. У ній рис, курка, кролик і зелена стручкова квасоля. Бабуся дуже уважно стежить за вогнем.
Su nieto Pablo entra en la cocina.
На кухню заходить її онук Пабло.
— Abuela, ¿lleva chorizo?
— ¿Chorizo? ¡En mi paella no!
— Pero en Madrid…
— En Madrid no saben de paella, Pablo.
— Бабусю, а там є чорісо?
— Чорісо? Тільки не в моїй паельї!
— Але в Мадриді…
— У Мадриді не тямлять у паельї, Пабло.
Pablo se ríe. Es un chiste viejo en la familia. La abuela siempre dice lo mismo.
Пабло сміється. Це стара родинна жартівлива фраза. Бабуся завжди каже те саме.
Llegan los tíos. Llega la prima Sara con el novio. El novio es de Sevilla.
Приїжджають тітки й дядьки. Приїжджає двоюрідна сестра Сара зі своїм хлопцем. Хлопець із Севільї.
— Huele muy bien — dice el novio.
— Gracias. Pero no comemos hasta las tres.
— ¿Por qué?
— El arroz necesita su tiempo.
— Дуже смачно пахне — каже хлопець.
— Дякую. Але ми їмо тільки о третій.
— Чому?
— Рису потрібен свій час.
A las tres, la abuela pone la paella en la mesa. Es enorme. Todos comen del mismo plato, con cuchara.
О третій бабуся ставить паелью на стіл. Вона величезна. Усі їдять з одного посуду, ложками.
— ¿Está buena? — pregunta la abuela.
— Está perfecta — dicen todos.
— Смачно? — питає бабуся.
— Ідеально! — кажуть усі.
La abuela mira al novio.
Бабуся дивиться на хлопця.
— ¿Y tú?
— Es la mejor paella de mi vida.
— А ти що скажеш?
— Це найкраща паелья в моєму житті.
— Bien — dice la abuela. — Puedes volver.
— Добре — каже бабуся. — Можеш приходити ще.
Es domingo a las dos. La abuela Pilar cocina paella en Valencia. Toda la familia llega a comer.
Неділя, друга година. Бабуся Пілар готує паелью у Валенсії. Уся родина приїжджає на обід.
La paella es grande. Hay arroz, pollo, conejo y judías verdes. La abuela mira el fuego con mucha atención.
Паелья велика. У ній рис, курка, кролик і зелена стручкова квасоля. Бабуся дуже уважно стежить за вогнем.
Su nieto Pablo entra en la cocina.
На кухню заходить її онук Пабло.
— Abuela, ¿lleva chorizo?
— ¿Chorizo? ¡En mi paella no!
— Pero en Madrid…
— En Madrid no saben de paella, Pablo.
— Бабусю, а там є чорісо?
— Чорісо? Тільки не в моїй паельї!
— Але в Мадриді…
— У Мадриді не тямлять у паельї, Пабло.
Pablo se ríe. Es un chiste viejo en la familia. La abuela siempre dice lo mismo.
Пабло сміється. Це стара родинна жартівлива фраза. Бабуся завжди каже те саме.
Llegan los tíos. Llega la prima Sara con el novio. El novio es de Sevilla.
Приїжджають тітки й дядьки. Приїжджає двоюрідна сестра Сара зі своїм хлопцем. Хлопець із Севільї.
— Huele muy bien — dice el novio.
— Gracias. Pero no comemos hasta las tres.
— ¿Por qué?
— El arroz necesita su tiempo.
— Дуже смачно пахне — каже хлопець.
— Дякую. Але ми їмо тільки о третій.
— Чому?
— Рису потрібен свій час.
A las tres, la abuela pone la paella en la mesa. Es enorme. Todos comen del mismo plato, con cuchara.
О третій бабуся ставить паелью на стіл. Вона величезна. Усі їдять з одного посуду, ложками.
— ¿Está buena? — pregunta la abuela.
— Está perfecta — dicen todos.
— Смачно? — питає бабуся.
— Ідеально! — кажуть усі.
La abuela mira al novio.
Бабуся дивиться на хлопця.
— ¿Y tú?
— Es la mejor paella de mi vida.
— А ти що скажеш?
— Це найкраща паелья в моєму житті.
— Bien — dice la abuela. — Puedes volver.
— Добре — каже бабуся. — Можеш приходити ще.
Оригінальне оповідання © Taronja Spanish