Carlos era un hombre muy ocupado. Tenía una empresa de software en Barcelona. Trabajaba doce horas al día. Y siempre decía la misma frase.
Карлос був дуже зайнятою людиною. У нього була власна компанія з розробки програм у Барселоні. Він працював дванадцять годин на день. І завжди повторював одну й ту саму фразу.
— Yo nunca duermo la siesta. Eso es para los abuelos.
— Я ніколи не сплю після обіду. Це для дідусів.
Su mujer se reía. Sus empleados se reían también. Pero Carlos lo decía en serio.
Його дружина сміялася. Його співробітники теж сміялися. Але Карлос казав це серйозно.
— En España trabajamos como en cualquier sitio. La siesta es un mito.
— В Іспанії ми працюємо як будь-де. Сієста — це міф.
Un martes de julio, Carlos fue a comer con un cliente nuevo. Comieron paella en un restaurante. Tomaron vino. Hablaron de un contrato importante. Hacía mucho calor.
У вівторок у липні Карлос пішов на обід із новим клієнтом. Вони їли паелью в ресторані. Пили вино. Обговорювали важливий контракт. Було дуже спекотно.
Después de comer, el cliente se fue al hotel. Carlos volvió a su oficina. Eran las cuatro de la tarde.
Після обіду клієнт поїхав до готелю. Карлос повернувся до офісу. Було чотири години дня.
Se sentó delante del ordenador. Tenía treinta correos sin leer. Abrió el primero.
Він сів за комп'ютер. У нього було тридцять непрочитаних листів. Він відкрив перший.
Y entonces, sin aviso, cerró los ojos.
І раптом, без попередження, він заплющив очі.
Cuando los abrió, vio una cosa rara. La pantalla estaba oscura. La oficina estaba vacía. Por la ventana ya no entraba el sol.
Коли він їх розплющив, він побачив дивну річ. Екран був темний. Офіс спорожнів. У вікно більше не світило сонце.
Miró el reloj. Las siete y media.
Він подивився на годинник. Пів на восьму.
— No puede ser.
— Не може бути.
Llamó a su mujer.
Він зателефонував дружині.
— Marta, me quedé dormido en la oficina.
— ¿En serio?
— Tres horas y media.
— ¿Tú? ¿El hombre que no duerme la siesta?
— Марто, я заснув в офісі.
— Серйозно?
— Три з половиною години.
— Ти? Людина, яка не спить після обіду?
Marta se reía a carcajadas.
Марта хохотала.
— No es siesta — dijo Carlos. — Es… una pausa estratégica.
— Це не сієста — сказав Карлос. — Це… стратегічна пауза.
Marta se rio otra vez y colgó el teléfono.
Марта знову розсміялася і поклала слухавку.
Al día siguiente, en la oficina, nadie le dijo nada. Pero todos sonreían un poco más que de costumbre.
Наступного дня в офісі ніхто йому нічого не сказав. Але всі трохи ширше усміхалися, ніж зазвичай.
Carlos era un hombre muy ocupado. Tenía una empresa de software en Barcelona. Trabajaba doce horas al día. Y siempre decía la misma frase.
Карлос був дуже зайнятою людиною. У нього була власна компанія з розробки програм у Барселоні. Він працював дванадцять годин на день. І завжди повторював одну й ту саму фразу.
— Yo nunca duermo la siesta. Eso es para los abuelos.
— Я ніколи не сплю після обіду. Це для дідусів.
Su mujer se reía. Sus empleados se reían también. Pero Carlos lo decía en serio.
Його дружина сміялася. Його співробітники теж сміялися. Але Карлос казав це серйозно.
— En España trabajamos como en cualquier sitio. La siesta es un mito.
— В Іспанії ми працюємо як будь-де. Сієста — це міф.
Un martes de julio, Carlos fue a comer con un cliente nuevo. Comieron paella en un restaurante. Tomaron vino. Hablaron de un contrato importante. Hacía mucho calor.
У вівторок у липні Карлос пішов на обід із новим клієнтом. Вони їли паелью в ресторані. Пили вино. Обговорювали важливий контракт. Було дуже спекотно.
Después de comer, el cliente se fue al hotel. Carlos volvió a su oficina. Eran las cuatro de la tarde.
Після обіду клієнт поїхав до готелю. Карлос повернувся до офісу. Було чотири години дня.
Se sentó delante del ordenador. Tenía treinta correos sin leer. Abrió el primero.
Він сів за комп'ютер. У нього було тридцять непрочитаних листів. Він відкрив перший.
Y entonces, sin aviso, cerró los ojos.
І раптом, без попередження, він заплющив очі.
Cuando los abrió, vio una cosa rara. La pantalla estaba oscura. La oficina estaba vacía. Por la ventana ya no entraba el sol.
Коли він їх розплющив, він побачив дивну річ. Екран був темний. Офіс спорожнів. У вікно більше не світило сонце.
Miró el reloj. Las siete y media.
Він подивився на годинник. Пів на восьму.
— No puede ser.
— Не може бути.
Llamó a su mujer.
Він зателефонував дружині.
— Marta, me quedé dormido en la oficina.
— ¿En serio?
— Tres horas y media.
— ¿Tú? ¿El hombre que no duerme la siesta?
— Марто, я заснув в офісі.
— Серйозно?
— Три з половиною години.
— Ти? Людина, яка не спить після обіду?
Marta se reía a carcajadas.
Марта хохотала.
— No es siesta — dijo Carlos. — Es… una pausa estratégica.
— Це не сієста — сказав Карлос. — Це… стратегічна пауза.
Marta se rio otra vez y colgó el teléfono.
Марта знову розсміялася і поклала слухавку.
Al día siguiente, en la oficina, nadie le dijo nada. Pero todos sonreían un poco más que de costumbre.
Наступного дня в офісі ніхто йому нічого не сказав. Але всі трохи ширше усміхалися, ніж зазвичай.
Оригінальне оповідання © Taronja Spanish