Pedro vivió toda su vida en Madrid. El año pasado se mudó a Valencia por trabajo. Marzo llegó y, con él, las Fallas.
Педро все життя жив у Мадриді. Минулого року він переїхав до Валенсії через роботу. Наступив березень, а з ним — Фальяс.
Sus vecinos le hablaron mucho de la fiesta. «Vas a ver, Pedro. No vas a dormir.»
Сусіди багато розповідали йому про це свято. «Побачиш, Педро. Спати ти не будеш».
Pedro pensaba que exageraban. No exageraban.
Педро думав, що вони перебільшують. Не перебільшували.
El primer día se despertó a las ocho con un ruido enorme. Era la despertà, un concierto de petardos en las calles. Salió al balcón en pijama. Toda la calle estaba allí.
Першого дня він прокинувся о восьмій від величезного шуму. Це була десперта — концерт петард просто на вулицях. Він вийшов на балкон у піжамі. Вся вулиця була там.
— ¡Buenos días, madrileño! — gritó la vecina del cuarto.
— Доброго ранку, мадридцю! — гукнула сусідка з четвертого поверху.
Pedro sonrió y bajó a la calle. Aprendió rápido la primera regla: en Fallas, no se duerme hasta tarde. Bajó a tomar café con la vecina.
Педро усміхнувся і спустився на вулицю. Він швидко засвоїв перше правило: під час Фальяс довго спати не доводиться. Він пішов пити каву з сусідкою.
Por la tarde, los niños del barrio le pidieron monedas para los petardos. Pedro les dio dos euros. Los niños rieron y corrieron.
У другій половині дня діти з кварталу попросили в нього монет на петарди. Педро дав їм два євро. Діти розсміялися й побігли.
— ¿Solo dos? En Madrid sois más generosos — dijo un niño, riendo.
— Усього два? У Мадриді ви щедріші — сказав хлопчик, сміючись.
Por la noche, fue a ver una falla. Era una escultura enorme de madera y cartón. Representaba a un político con la cara muy roja.
Увечері він пішов дивитися фалью. Це була величезна скульптура з дерева та картону. Вона зображувала політика з дуже червоним обличчям.
— ¿Y la queman?
— Mañana — contestó un señor a su lado. — Todo arde. Es la tradición.
— А її спалите?
— Завтра — відповів пан поруч. — Згорає все. Така традиція.
El último día, Pedro miró arder la falla. El fuego subía muy alto. La gente cantaba.
Останнього дня Педро дивився, як горить фалья. Вогонь піднімався дуже високо. Люди співали.
A su lado, la vecina le dio un golpecito en el brazo.
Поруч сусідка легенько торкнулася його руки.
— ¿Y ahora, madrileño? ¿Vuelves a Madrid?
— Ahora — dijo Pedro — soy un poco valenciano.
— А тепер що, мадридцю? Повертаєшся до Мадрида?
— Тепер — сказав Педро — я трохи валенсієць.
Pedro vivió toda su vida en Madrid. El año pasado se mudó a Valencia por trabajo. Marzo llegó y, con él, las Fallas.
Педро все життя жив у Мадриді. Минулого року він переїхав до Валенсії через роботу. Наступив березень, а з ним — Фальяс.
Sus vecinos le hablaron mucho de la fiesta. «Vas a ver, Pedro. No vas a dormir.»
Сусіди багато розповідали йому про це свято. «Побачиш, Педро. Спати ти не будеш».
Pedro pensaba que exageraban. No exageraban.
Педро думав, що вони перебільшують. Не перебільшували.
El primer día se despertó a las ocho con un ruido enorme. Era la despertà, un concierto de petardos en las calles. Salió al balcón en pijama. Toda la calle estaba allí.
Першого дня він прокинувся о восьмій від величезного шуму. Це була десперта — концерт петард просто на вулицях. Він вийшов на балкон у піжамі. Вся вулиця була там.
— ¡Buenos días, madrileño! — gritó la vecina del cuarto.
— Доброго ранку, мадридцю! — гукнула сусідка з четвертого поверху.
Pedro sonrió y bajó a la calle. Aprendió rápido la primera regla: en Fallas, no se duerme hasta tarde. Bajó a tomar café con la vecina.
Педро усміхнувся і спустився на вулицю. Він швидко засвоїв перше правило: під час Фальяс довго спати не доводиться. Він пішов пити каву з сусідкою.
Por la tarde, los niños del barrio le pidieron monedas para los petardos. Pedro les dio dos euros. Los niños rieron y corrieron.
У другій половині дня діти з кварталу попросили в нього монет на петарди. Педро дав їм два євро. Діти розсміялися й побігли.
— ¿Solo dos? En Madrid sois más generosos — dijo un niño, riendo.
— Усього два? У Мадриді ви щедріші — сказав хлопчик, сміючись.
Por la noche, fue a ver una falla. Era una escultura enorme de madera y cartón. Representaba a un político con la cara muy roja.
Увечері він пішов дивитися фалью. Це була величезна скульптура з дерева та картону. Вона зображувала політика з дуже червоним обличчям.
— ¿Y la queman?
— Mañana — contestó un señor a su lado. — Todo arde. Es la tradición.
— А її спалите?
— Завтра — відповів пан поруч. — Згорає все. Така традиція.
El último día, Pedro miró arder la falla. El fuego subía muy alto. La gente cantaba.
Останнього дня Педро дивився, як горить фалья. Вогонь піднімався дуже високо. Люди співали.
A su lado, la vecina le dio un golpecito en el brazo.
Поруч сусідка легенько торкнулася його руки.
— ¿Y ahora, madrileño? ¿Vuelves a Madrid?
— Ahora — dijo Pedro — soy un poco valenciano.
— А тепер що, мадридцю? Повертаєшся до Мадрида?
— Тепер — сказав Педро — я трохи валенсієць.
Оригінальне оповідання © Taronja Spanish